Мозоль він чи вона
Правопис слова «Мозоль» в усі часи викликало труднощі. Це було пов`язано з визначенням форми відмінка і якого роду: вона або він (рід жіночий або чоловічий).
Часто його помилково приписують до чоловічого. Справа в тому, що раніше і правда були коливання між чоловічим і жіночим родом.
Не один чоловік ламає голову, як правильно висловити свої думки.
Зміст:
- тлумачення
- визначення роду
- похідні слова
- схиляння
- Сполучуваність з прикметниками
- Словосполучення і пропозиції
тлумачення
Одним з основних джерел тлумачення слова є етимологічний словник, який пояснює походження слова. Прийнято вважати, що слово «мозоль» бере свій початок від слова «mozolь», яке існувало в праслов`янську епоху. означало це слово багато століть назад «Вузол», «Наплив», «Наріст» на дереві у вигляді шишки. поступово назва перейшло на утворення на тілі тварини або людини.
Довідка. Щоб простіше було зрозуміти, згадаємо російські слова прабабуся, прадідусь, пращур. Приставка пра- говорить про людей, які були до бабусі чи дідуся. праслов`янська мова – Це мова, що існував до того часу, як сформувався слов`янську мову взагалі. Він древнє стародавнього російської мови, від нього з свого часу відокремилися як брати інші слов`янські мови: Болгарська, польська та ін. Від давнього спорідненості залишилося розуміння іншої мови на інтуїтивному рівні.
визначення роду
Мозоль – іменник роду жіночого, а не чоловічого, однак досить часто його помилково приписують до чоловічого. Для того, щоб розібратися чому у мозолі рід жіночий, дізнаємося як раніше писали це слово.
Написання стародавнього слова «Mozolь» відкриває таємницю роду слова «мозоль». У стародавньому слові є маленька буква «ь». це не м`який знак, а дуже короткий за вимовою звук «а» (А буква мала назву «ерь»). виходило дуже схоже на слово «Мозоля», але з часом короткий звук «а» перетворився в пом`якшувальний знак. Саме тому правильно перевіряти мозоль – вона моя (Жіночий рід), правильно говорити: хвора мозоль, велика мозоль, улюблена мозоль.
У слові наголос ставиться на другий склад: Мозолі.
похідні слова
Від слова «мозоль» утворилося багато інших слів.
- іменники: Мозоліна (зад мавпи), мозольку (невелика мозоль), мозолеватость, мозольчатость, мозолистого (стан від прикметника), мозоліха (важка робота), мозольніца і мозольнік (жебраки), мозольщік і мозольщіца (ті, хто зводить мозолі), мозоленье ( іменник від дієслова «муляти»).
- прикметники: Мозольний (то, що відноситься до мозолі), мозольчатий і мозолястий (покритий мозолями), мозолеватий (твердий, як мозоль), мозольщіцин і мозольщічій, мозольщіков (приналежність мозольщіка і мозолщіци).
- дієслова: Муляти (натирати мозоль), мозольнічать (набридати).
схиляння
як пишеться і змінюється слово «Мозоль» і «мозолі» при відмінюванні:
Ім.п. (Що?): мозоль, мозолі
Род.п. (Немає чого?): мозолі, мозолів
Дат.п. (Дати чому?): мозолі, мозолях
Він.п. (бачити, що?): мозоль, мозолі
Тв.п. (Пишатися ніж?): мозолем, мозолями
Предл.п. (Думати про що?): про мозолі, про мозолях
Сполучуваність з прикметниками
Зі словом «мозоль» поєднуються прикметники хвороблива, водяниста, кісткова– причастя нагнівающая, заживающая, зажівшая, натерта, зійшла, лопнула та інші.
Словосполучення і пропозиції
скласти самі поширені словосполучення тепер нескладно: хвороблива мозоль, кістковий мозоль, нагнівающая мозоль, натерта мозоль. У пропозиціях це буде звучати так:
- Медсестра опрацювала лопнула мозоль.
- Нагнівающая мозоль доставляла біль і незручність.
- Дивлячись на закривавлену мозоль, хочеться плакати.
- Згодом він забув про мозолі, що викликає пекучі болі від найменшого дотику.
Після невеликого екскурсу в російську мову для багатьох проблема говоріння і письма про мозолі перестане існувати, чому ми дуже раді.
А для малюків на цю тему можна подивитися мультфільм, як правильно говорити слово «мозоль»:
Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Источник
Толкование
Одним из основных источников толкования слова является этимологический словарь, который объясняет происхождение слова. Принято считать, что слово «мозоль» берет свое начало от слова «mozolь», которое существовало в праславянскую эпоху. Означало это слово много веков назад «узел», «наплыв», «нарост» на дереве в виде шишки. Постепенно название перешло на образования на теле животного или человека.
Справка. Чтобы проще было понять, вспомним русские слова прабабушка, прадедушка, пращур. Приставка пра- говорит о людях, которые были до бабушки или дедушки. Праславянский язык – это язык, существовавший до того времени, как сформировался славянский язык вообще. Он древнее древнего русского языка, от него с свое время отделились как братья другие славянские языки: болгарский, польский и др. От давнего родства осталось понимание другого языка на интуитивном уровне.
Определение рода
Мозоль — существительное рода женского, а не мужского, однако довольно часто его ошибочно приписывают к мужскому. Для того, чтобы разобраться почему у мозоли род женский, узнаем как раньше писали это слово.
Написание древнего слова «mozolь» открывает тайну рода слова «мозоль». В древнем слове есть маленькая буква «ь». Это не мягкий знак, а очень краткий по произношению звук «а» (а буква называлась «ерь»). Получалось очень похоже на слово «мозоля», но со временем краткий звук «а» превратился в смягчающий знак. Именно поэтому правильно проверять мозоль – она моя (женский род), правильно говорить: больная мозоль, большая мозоль, любимая мозоль.
В слове ударение ставится на второй слог: мозОль.
Производные слова
От слова «мозоль» образовалось много других слов.
- Существительные: мозолина (зад обезьяны), мозолька (небольшая мозоль), мозолеватость, мозольчатость, мозолистость (состояние от прилагательного), мозолиха (трудная работа), мозольница и мозольник (попрошайки), мозольщик и мозольщица (те, кто сводит мозоли), мозоленье (существительное от глагола «мозолить»).
- Прилагательные: мозольный (то, что относится к мозоли), мозольчатый и мозолистый (покрытый мозолями), мозолеватый (твердый, как мозоль), мозольщицын и мозольщичий, мозольщиков (принадлежность мозольщика и мозолщицы).
- Глаголы: мозолить (натирать мозоль), мозольничать (надоедать).
Склонение
Как пишется и изменяется слово «мозоль» и «мозоли» при склонении:
Им.п. (что?): мозоль, мозоли
Род.п. (нет чего?): мозоли, мозолей
Дат.п. (дать чему?): мозоли, мозолям
Вин.п. (видеть что?): мозоль, мозоли
Тв.п. (гордиться чем?): мозолью, мозолями
Предл.п. (думать о чем?): о мозоли, о мозолях
Сочетаемость с прилагательными
Со словом «мозоль» сочетаются прилагательные болезненная, водянистая, костная; причастия нагнивающая, заживающая, зажившая, натертая, сошедшая, лопнувшая и другие.
Словосочетания и предложения
Составить самые распространенные словосочетания теперь несложно: болезненная мозоль, костная мозоль, нагнивающая мозоль, натертая мозоль. В предложениях это будет звучать следующим образом:
- Медсестра обработала лопнувшую мозоль.
- Нагнивающая мозоль доставляла боль и неудобство.
- Глядя на окровавленную мозоль, хочется плакать.
- Со временем он забыл о мозоли, вызывающей жгучие боли от малейшего прикосновения.
После небольшого экскурса в русский язык для многих проблема говорения и письма о мозоли перестанет существовать, чему мы очень рады.
А для малышей на эту тему можно посмотреть мультфильм, как правильно говорить слово «мозоль»:
https://youtu.be/7d5lQyPGbbw
Источник
Слово «мозоль» какого рода? Этот вопрос задает большое количество людей. Ответ на него вы получите из представленной статьи.
Общие сведения о слове «мозоль»
«Как же болит мозоль!» – в этом предложении нет несогласованных глаголов, имен прилагательных или числительных, правописание которых ставилось бы под сомнение из-за незнания рода упомянутого слова. Однако нередко возникает такая необходимость, когда подобный нюанс играет важнейшую роль в грамотном написании письма. К примеру, следующее предложение обязательно должно породить вопрос о том, какого рода слово «мозоль»: «Больн(ая/ой) мозоль, всю ночь не давал(а/-) мне спать».
Рода в русском языке
«Мозоль» – какого рода это слово? Прежде чем ответить на поставленный вопрос, следует отметить, что в русском языке существует три рода. К каждому их них относятся только определенные слова. Более того, от того, к какому роду относится то или иное выражение, зависит его правильное изменение по падежам, а в некоторых случаях и орфография.
Итак, представим вашему вниманию все три рода более подробно.
Средний род
Средний род имен существительных определятся по следующим окончаниям, которые имеются в начальной форме слова, – -о и -е. Помимо этого, для его выяснения очень часто используют специальную подстановку таких местоимений, как «оно, мое». Например, окно, облако, поле, небо, железо, искусство и проч.
Следует особо отметить, что разносклоняемые имена существительные, которые заканчиваются на -мя, также относятся к среднему роду (вымя, пламя, стремя, время, племя, бремя, семя и проч.). Нельзя не отметить и тот факт, что среди таких слов практически нет одушевленных, то есть их количество крайне незначительно (например, животное, существо, дитя).
Мужской род
Слово «мозоль»: женский или мужской род? Именно между этими родами и возникает путаница в нашем случае. Кто-то считает, что верным будет выражение «любимая мозоль», а кто-то всегда говорит «больной и очень жесткий мозоль». Чтобы развеять все эти сомнения и прийти к общему и верному мнению, расскажем о том, как определяется мужской род.
Как правило, такие имена существительные, стоящие в начальной форме, не имеют окончания, то есть оно у них нулевое. Хотя это касается лишь неодушевленных предметов, которые на конце имеют согласную букву. Приведем пример: стол, стул, дом, сад, кувшин, фильтр, шар, час, крем, тон, гром, ветер, балкон и проч. Однако следует отметить, у одушевленных слов мужского рода на конце могут стоять и гласные буквы – -а или -я. Приведем пример: дядя, Петя, Сережа, Саша, Миша и проч.
Для того чтобы не возникла путаница в именах существительных, оканчивающихся на «ь», для проверки рекомендуется подставлять соответствующие местоимения «он, мой». Например, день, пень и проч.
Слово «мозоль»: какого рода существительное? Из этого выражения видно, что оно имеет нулевое окончание, но заканчивается на мягкий знак. Подставим местоимение: «он, мой» – мозоль. Такое словосочетание немного режет ухо. Но чтобы убедиться в том, что данное выражение не относится к мужскому роду, следует подробно рассмотреть женский.
Женский род
«Кожный мозоль» или «кожная мозоль»? Какого рода это слово, поможет нам выяснить данный раздел статьи.
Во время определения женского рода неодушевленных слов (имен существительных) следует учитывать, что окончания таких слов в начальной форме и единственном числе могут быть следующими: -а или -я. Приведем пример: воля, квартира, ручка, вода, река, голова, стена, война, профессия, рука, работа, розетка, батарея, колония и проч. Также слова женского рода нередко имеют и нулевое окончание. Но это лишь в том случае, если на конце того или иного выражения стоит «ь». Например: дрожь, рожь, ночь, речь и проч.
Что касается одушевленных имен существительных, то здесь определяющим фактором выступает их принадлежность к существам женского пола. Например, Маша, Катя, девочка, женщина, девушка, кошка и проч. Для того чтобы не спутать слова мужского и женского рода по окончанию, рекомендуется подставлять к ним местоимения «она, моя». Приведем наглядный пример: «она, моя» – мозоль. В данном случае это выражение является более созвучным, нежели в мужском роде.
Слово «мозоль» какого рода? Выясняем вместе
Из всего вышесказанного можно смело сделать вывод о том, что слово «мозоль» относится к женскому роду. Однако следует отметить, что в русском языке нет какого-либо особенного правила, согласно которому подобные выражения (например, с окончанием на -ль) относят к тому или иному роду. Именно поэтому в спорных случаях специалисты рекомендуют обращаться к орфографическому словарю. Также его можно запомнить по следующим выражениям:
- «наступить на больную мозоль»;
- «наступить на любимую мозоль».
Кстати, благодаря определению рода этого слова, можно легко выяснить и то склонение, к которому оно относится. Таким образом, «мозоль» – это имя существительное, неодушевленного вида, женского рода и третьего склонения.
Источник
Морфологические и синтаксические свойства
мо-зо́ль
Существительное, неодушевлённое, женский род, 3-е склонение (тип склонения 8a по классификации А. А. Зализняка).
Корень: -мозоль-.?
Произношение
- МФА: ед. ч. [mɐˈzolʲ] мн. ч. [mɐˈzolʲɪ]
Семантические свойства
Значение
- физиол. местное утолщение кожи от частого или непривычного трения ◆ Когда после уборки, через пару недель, ученики начали появляться в школе, вид у них был изможденный, руки у всех были черны от земли, покрыты темными, кровоточащими трещинами, и на ладонях блестели твердые роговые мозоли. Анатолий Ким, «Мое прошлое», 1990-1998 г. // «Октябрь» (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы)
Синонимы
Антонимы
- –
Гиперонимы
Гипонимы
Родственные слова
Этимология
Происходит от праслав. *mozolь, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. мозоль “vibeх, русск. мозоль, укр. мозíль (род. п. мозоля́), белор. мозо́ль, болг. мозо́л, словенск. mozólj «пузырь от ожога», чешск. mozol, словацк. mоzоľ, польск. mozół, в.-луж. mozl «мозоль». Сравнение с др.-в.-нем. mаsаr «узловатый наплыв на дереве, прожилка», masа «рубец, шрам», греч. μώλωψ (*mōsl-) «мозоль, шишка» предполагает правильность недоказанного закона Цупицы, но это сравнение еще не заменено более вероятным. Другие сближают *mozolь и нов.-в.-нем. Маsеr «прожилка, узор, наплыв на дереве» с лит. mãzgas «узел», mezgù, mégsti «вязать» а также с др.-инд. mahánt-, авест. mazant-, алб. math, madhi «большой», греч. μέγας, лат. magnus, готск. mikils «большой, великий». Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.
Фразеологизмы и устойчивые сочетания
- натереть мозоль
- водяная мозоль
- кожная мозоль
- костная мозоль
- мягкая мозоль
- твёрдая мозоль
- нагноившаяся мозоль
- любимая мозоль, наступать на любимую мозоль
Перевод
Список переводов | |
|
Для улучшения этой статьи желательно:
|
Морфологические и синтаксические свойства
падеж | ед. ч. | мн. ч. |
---|---|---|
Им. | мозо́л | мозолі́ |
Р. | мозоля́ | мозолі́в |
Д. | мозоле́ві, мозолю́ | мозоля́м |
В. | мозо́л | мозолі́в |
Тв. | мозоле́м | мозоля́ми |
М. | мозолі́, мозолю́ | мозоля́х |
Зв. | мозо́лю* | мозолі́* |
мо-зо́ль
Существительное, неодушевлённое, мужской род, тип склонения 2b.
Корень: —.
Произношение
Семантические свойства
Значение
- мозоль (аналогично русскому слову) ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
Синонимы
- мозоля
Антонимы
Гиперонимы
Гипонимы
Родственные слова
Ближайшее родство | |
|
Этимология
Происходит от праслав. *mozolь, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. мозоль “vibeх, русск. мозоль, укр. мозíль (род. п. мозоля́), белор. мозо́ль, болг. мозо́л, словенск. mozólj «пузырь от ожога», чешск. mozol, словацк. mоzоľ, польск. mozół, в.-луж. mozl «мозоль». Сравнение с др.-в.-нем. mаsаr «узловатый наплыв на дереве, прожилка», masа «рубец, шрам», греч. μώλωψ (*mōsl-) «мозоль, шишка» предполагает правильность недоказанного закона Цупицы, но это сравнение еще не заменено более вероятным. Другие сближают *mozolь и нов.-в.-нем. Маsеr «прожилка, узор, наплыв на дереве» с лит. mãzgas «узел», mezgù, mégsti «вязать» а также с др.-инд. mahánt-, авест. mazant-, алб. math, madhi «большой», греч. μέγας, лат. magnus, готск. mikils «большой, великий». Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.
Фразеологизмы и устойчивые сочетания
Источник
У вашої дитини не все гаразд – у неї розпухлий та повний води мішечок під верхнім шаром шкіри. Для неї це дивно – вона весь час торкається до нього. Для вас цей водяний мозоль – сигнал того, що занадто сильно натирає черевик або долоня довго треться об тенісну ракетку.
Головна дилема з водяним мозолем полягає в наступному: не чіпати його або проколоти. Якщо мозоль маленький і навряд чи лопне сам по собі, більшість лікарів радять всього лише накрити його пластирем, м’якою тканиною з липкою поверхнею на зворотному боці, яку ви можете знайти в більшості аптек.
Однак, якщо водяний мозоль великий і болить, і на нього весь час тисне черевик, краще проколоти його, якщо тільки це не налякає дитину. Деякі дослідження показують, що водяні мозолі виліковуються швидше після проколу і бажано проколоти такий мозоль в стерильних умовах, ніж чекати, коли він лопне сам по собі. Це пояснюється тим, що водяний мозоль, який лопнув, може інфікуватися, застерігає Сьюзанн Левін, доктор медицини, мозольний хірург, доцент-клініцист в коледжі педіатричної медицини Нью-Йорка і автор книги “Мої ноги вбивають мене”.
Але ні в якому разі, не проколюйте пухир, викликаний опіком.
Нижче описані поради, як чинити з водяними мозолями, великими і малими.
Лікування водяних мозолів .
Захищайте їх спеціальною тканиною “молескіном”. Виріжте з молескіну кружечок, приблизно на 10 міліметрів більше в усіх напрямках, ніж сам мозоль, радить Морріс Мелліон, доктор медицини, ад’юнктпрофессор сімейної практики та ортопедичної хірургії (спортивна медицина) в медичному центрі університету Небраски і медичний директор Центру спортивної медицини, обидва в Омасі . Просто прикладіть цей кружечок до мозоля на пару днів, щоб рідина вбиралась назад в шкіру, рекомендує він. Коли будете видаляти кружечок, дійте обережно, щоб липка поверхня не подразнювала ніжну шкіру під нею.
Коли звертатися до лікаря
Водяний мозоль, в який проникла інфекція, повинен бути негайно оглянутий лікарем.
Ймовірні симптоми інфекції:
- тривалий біль;
- почервоніння за межами безпосередньо водяного мозоля;
- гній, який сочиться;
- жовті скориночки навколо водяного мозоля;
- червоні лінії, що відходять від мозоля;
- висока температура
Поясніть процес проколювання. Якщо у вашої дитини великий водяний мозоль і на вашу думку його потрібно проколоти, спочатку спокійно поясніть дитині, чому доцільно проколоти водяний мозоль і що не буде ніякого болю. Дитина, достатньо доросла, щоб натерти водяний мозоль, імовірно, зможе зрозуміти, що процес буде безболісним тому, що шкіра над мозолем мертва і відчуття будуть точно такими ж, як при обрізанні волосся або нігтів, говорить Дуглас Річі, доктор педіатричної медицини, практик -педіатр (мозольний хірург) в Сил-Біч, штат Каліфорнія, і професор-клініцист в Каліфорнійському коледжі педіатричної медицини, Південний Кампус в Лос-Анджелеському графстві – ЮСК медичний центр. Однак, якщо ваша дитина налякана, не проколюйте водяний мозоль, просто прикрийте замість цього клаптиком тканини “молескін”.
Не гайте часу. Якщо дитина згідна на проколювання водяної мозолі, робіть це негайно. Водяний мозоль загоїться швидше, якщо ви проколете його протягом перших двадцяти чотирьох годин після утворення, стверджує доктор Річі.
Перед тим як ви проколоти водяний мозоль, змастіть його йодом, говорить доктор Мелліон. – Після того як ви продезінфікували місце операції, зачекайте принаймні 90 секунд, перш ніж продовжувати, радить він (йод обпікає відкриту рану).
Стерилізуйте голку. Поки очікуєте, стерилізуйте голку або шпильку ізопропіловим спиртом або бетадіновим розчином. Можна стерилізувати голку і над полум’ям, але це може налякати дитину, говорить доктор Річі.
Проколюйте обережно. Притисніть на водяний мозоль таким чином, щоб вся рідини зосередилась в одній частині і потім обережно введіть голку в цю частину збоку (не прямо вгору або вниз). Частина рідини виллється відразу.
Видавіть його. Обережно видавіть рідину, що залишилася стерильною марлевою серветкою. Найголовніше – це залишити непошкодженим верх мозоля, говорить доктор Левін. Цей клапоть мертвої шкіри служить захистом для ніжної шкіри під нею. Вважайте її природної пов’язкою, додає доктор Річі. Якщо водяний мозоль знову наповниться протягом двадцяти чотирьох годин, обережно проколіть його повторно.
Боріться з інфекцією. Після проколу водяного мозоля змастіть його маззю або кремом з антибіотиком. Потім накладіть лейкопластир. Міняйте лейлкопластир двічі на день.
Якщо водяний мозоль вже лопнув і захисний шар шкіри пошкоджений, потрібно покрити цю ділянку. Спочатку очистіть рану, яка утворилась і змастіть маззю з антибіотиком, говорить доктор Річі. Потім накладіть пов’язку. Пов’язка повинна застосовуватися до тих пір, поки рана не почне гоїтися сама по собі і поки ваша дитина не скаже, що почувається краще. Перед зняттям пов’язки її можна намочити, щоб уникнути непотрібного болю.
Джерело: «Домашній лікар для дітей», Поради американських лікарів під ред. Клафлін Едвард
Источник